Субрахунок 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”

Субрахунок 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”: підпорядкування та призначення

Субрахунок 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” є субрахунком (рахунком другого порядку) рахунку 20 “Виробничі запаси”. Зазначений рахунок, в свою чергу, належить до Класу 2 “Запаси” Плану рахунків № 291.

Субрахунок 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” призначений для відображення наявності та руху покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби – дерев’яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання.

Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари”.

Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202.

Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” за видами предметів.

Облік в системі рахунків на підприємстві: загальні положення

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, – встановлює Інструкція № 291.

Підприємствами у розумінні Інструкції № 291 є також:

• організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності,
• виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відособлені підрозділи юридичних осіб.

Норми Інструкції № 291 не розповсюджуються на:

• банки,
• бюджетні установи,
• підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій у системі рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку – перелік рахунків і схем реєстрації та групування фактів фінансово-господарської діяльності. У ньому за десятковою системою наведені коди (номери) й найменування синтетичних рахунків й субрахунків. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунку, третьою – номер субрахунку. Контирування документів первинного обліку, ведення регістрів бухгалтерського обліку вимагає, щонайменше, кодів класу й синтетичного рахунку.

Субрахунки використовуються підприємствами, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу й звітності. Вони можуть ними доповнюватися введенням нових субрахунків (рахунків другого, третього порядків). При цьому Інструкція № 291 вимагає збереження кодів (номерів) субрахунків Плану рахунків № 291.

Таким чином, Інструкція № 291 містить:

• коротку характеристику і призначення синтетичних рахунків і субрахунків;
• типову схему реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденцію рахунків першого порядку).

Примітки:

• План рахунків № 291 – План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291;
• Інструкція № 291 – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.